ПЕНА́Л, а, ч. Довга коробочка, футляр для зберігання ручок, олівців, пер і т. ін. От Галі купили портфель, книжки, зошити, пера "Піонер" і головне — пенал. Це вже справжня школярка, коли пенал! (Ів., Таємниця, 1959, 10); Даремно стукав Кочетков пеналом об стіл (Донч., V, 1957, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 115.