ПЕРВОРО́ДНИЙ, а, е, книжн. Який виник, створений раніше за все інше, є першим джерелом чого-небудь. До розщепленого атома він чомусь ставився недовірливо. — Усе довбуться, копирсаються, — говорив він похмуро: — Хочуть розкусити горішок первородної енергії (Вол., Дні.., 1958, 89).
◊ Перворо́дний гріх — перша, головна помилка в чому-небудь (про біблейський гріх у людей). Він там, у київській Академії, писав учений твір про пізнання добра і зла, про первородний гріх (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 120.