ПЕРЕВА́ЖНИЙ, а, е. Який має перевагу над ким-, чим-небудь; основний, панівний. У Петербурзі 9-го січня [1905 року] переважною рисою був швидкий одностайний рух гігантських мас.. (Ленін, 11, 1970, 299); В царській Росії переважна більшість населення була неписьменною (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 133.