ПЕРЕВЕ́РНУТИЙ, ПЕРЕВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Дєпр. пас. мин. ч. до переверну́ти. На перевернутім уверх денцем горняті блищав каганець і присвічував у миску (Мирний, І, 1949, 250); Проти кузні — добре утоптаний майданчик. На нім — кілька возів, перевернутих вверх колесами, точило, діжка з водою, конов’язь (Кол., Терен.., 1959, 18); Горпина вже несе, прикриваючи рукою, каганчик і ставить його на перевернутий догори дном полумисок (Стельмах, II, 1962, 348); Тілько день наставав, хати наповнялися.. стуком перевернутих стільців, що були у його поперемінно то за коней,.. то знов за корів (Григ., Вибр., 1959, 427); // у знач. прикм. Піч потріскалася й осіла; на припічку перевернений горщик (Вовчок, І, 1955, 288); // переве́рнуто, переве́рнено, безос. присудк. сл. Кинулась Мотря до скрині, та й охолола… Там усе перевернено, перекидано (Мирний, І, 1949, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 136.