ПЕРЕВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переві́яти. Йому кинувся в вічі.. великий ворох гречки, перемолоченої восени, та й досі не перевіяної (Добр., Очак. розмир, 1965, 192); // у знач. прикм. Порались жінки і дівчата, наповнюючи свої мішки перевіяним зерном (Шиян, Партиз. край, 1946, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 143.