ПЕРЕГОВО́РИ, ів, мн.
1. Розмова, бесіда з метою обмінятися думками або домовитися про що-небудь з кимсь. З своєї брички Тарас почув переговори візника і, мабуть, станційного доглядача (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 332); Телефонний комутатор має сигнальне обладнання, що дає можливість диспетчерові бачити і чути, який з абонентів викликає його для телефонних переговорів (Сигналізація.., 1955, 8).
2. Обговорення з метою з’ясування думок, настроїв сторін або укладення угоди. — Я думаю нині ще йти до твоїх тухольців для переговорів: хочу обіцяти їм тебе взамін за вільний прохід (Фр., VI, 1951, 102); Червоне командування запропонувало білим військам здатись і вислати для переговорів парламентера (Гончар, II, 1959, 402).
Іти́ (піти́) на переговори́ — починати переговори (у 2 знач.). Суворов до самого кінця дня не втрачав надії, що Айдозлі-Мехмет-паша врешті схаменеться й піде на переговори (Добр., Очак. розмир, 1965, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 153.