ПЕРЕГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.
1. перев. док., про кого — що. Розмовляючи з ким-небудь про справи, домовлятися про що-небудь, з’ясовувати щось або говорити з ким-небудь недовго, поспіхом. Максюта переговорив з бетонницями, щось показав їм рукою в протилежний кінець майданчика (Гур., Друзі.., 1959, 70); — Цеї [цієї] ж весни обов’язково виберу час, переговорю з Інною, виясню ставлення її до мене (Крот., Сини.., 1948, 11).
2. що, про кого — що і без додатка. Говорити з ким-небудь про все або багато чого-небудь. За стаканом пива або чаю вони багато чого переговорювали між собою (Н.-Лев., І, 1956, 448); Того вечора Глущук і Артьомов багато чого переговорили про життя людей на світі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 216).
3. тільки док. Закінчити розповідь або обговорення чого-небудь. До вечора не переговориш усього, що там було! (Кв.-Осн., II, 1956, 185); На селі стало тихо. Переговорили люди… вирішили — схаменулась дівчина, за розум береться (Вас., ІІ, 1959, 105).
4. перев. док., розм. Говорячи більше за кого-небудь, примусити його замовкнути. — Тебе, дівчино, як я бачу, й за рік не переговориш, а за два не переслухаєш, — каже Опанас (Вовчок, І, 1955, 24); Переговорити її було неможливо. Вона сипала по тисячі слів за хвилину (Ряб., Золототисячник, 1948, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 153.