ПЕРЕГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегороди́ти. Хати Кайдашенків стояли дуже близько одна коло одної, а їх городи були перегороджені тільки поганеньким тином (Н.-Лев., II, 1956, 370); Тут, де Борислав, була колись турецька фортеця.., а весь Дніпро був перегороджений залізними ланцюгами (Гончар, II, 1959, 316); // перегоро́джено, безос. присудк. сл. Підходять королівські слуги до віконця, віконце перегороджено залізом (Укр.. казки, легенди.., 1957, 213).
2. у знач. прикм. Розділений на частини. Дві товаришки з її бригади, з якими вона мешкала за стіною, у перегородженому бараці, були дома (Коцюба, Нові береги, 1959, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 154.