ПЕРЕДЗВО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕДЗВОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, док.
1. Дзвонити по черзі з ким-небудь у дзвони; // перен. Видавати по черзі дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки. Тихо так, що чути навіть, як передзвонюються жайворонки, зависнувши високими дзвониками над нейтральною смугою (Гончар, III, 1959, 413).
2. розм. Дзвонити один одному по телефону.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 168.