ПЕРЕДОВИ́К, а́, ч.
1. Той, хто випереджає інших, домагається найбільших успіхів у роботі. Я одразу пішов угору. З одного боку — бригадир молоді, передовик соцзмагання, що виконував цеховий план і давав товаришам високий заробіток, пошану на урочистих зборах. З другого боку — футбольний мастак (Ю. Янов., II, 1954, 18); Передовики — це люди, які щороку за будь-яких природних умов вирощують високі врожаї, добиваються високої продуктивності тваринництва (Рад. Укр., 9.ІІ 1961, 1); Нарада передовиків сільського господарства.
◊ Ви́йти в передовики́ — те саме, що Ви́йти в передові́ (див. передови́й); Ходи́ти в передовика́х — те саме, що Ходи́ти в передови́х (див. передови́й). — Чула, як дівчата до війни своїм льоном на всю країну прославились?.. А тітка Одарка — її тільки слухай, вона сама до війни в передовиках ходила (Коз., Сальвія, 1956, 17).
2. Тварина, що йде попереду інших у стаді, зграї, упряжці; вожак. Із диким виттям плигали вовки на спини оленям. Зуби врізувалися у шиї тварин. На оленя-передовика кинулось кілька вовків (Трубл., І, 1955, 192).
3. рідко. Той, хто веде за собою народні маси. Так виростає агітатор, Натхненний мас передовик, Що ними партія багата Із року в рік, із року в рік (Ус., І сьогодні.., 1957, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 172.