ПЕРЕДСМЕ́РТНИЙ, а, е. Який передує смерті або має місце, буває, відбувається перед смертю Боярин, хриплячи в передсмертних судорогах, лежав на землі (Фр., VI, 1951, 16); Він умирав. Передсмертний відчай охопив його серце (Ю. Янов., І, 1958, 222); Хай він, може, впаде, як Юрій Брянський, в задунайських низинах чи в словацьких горах, він і в останню передсмертну хвилину дякуватиме долі за те, що вона не водила його манівцями, а поставила в ряди великої армії на пряму магістраль (Гончар, III, 1959, 292); // Сказаний, написаний, зроблений і т. ін. перед смертю. Передсмертний твій спів пролетить над людьми — вітер лине отак над болотом (Л. Укр., І, 1951, 224); Останні передсмертні слова Шевченка були звернені до Дніпра, до України, до її народу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 604).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 177.