ПЕРЕЖИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пережи́ти. Одноманітна робота навела задуму на неї. Давно пережиті дні й події зачали відживати, набирати давніх красок і життя (Кобр., Вибр., 1954, 3); Вітчизняна війна була найтяжчою і найжорстокішою з усіх воєн, будь-коли пережитих нашою Батьківщиною (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 25); [Річард:] Все, що ти говориш, я сам собі казав не раз, не два. Та сі вагання й муки переміг я, вони вже пережиті раз назавжди (Л. Укр., III, 1952, 52); Збуджена уява живо малювала перед ним недавно бачені і пережиті картини (Тют., Вир, 1964, 318); // пережи́то, безос. присудк. сл. За роки довгії, що ти прожив між нас, Енергії в тобі не вбито, І ти, вмираючи, життя в останній час Казав: "Як мало пережито!" (Сам., І, 1958, 126); Україно! Україно! Тихі води, ясні зорі. Скільки горя пережито! Скільки щастя золотого! (Гур., Друзі.., 1959, 9).
2. у знач. прикм. Який минув, пройшов; минулий. Я так страшно змучивсь, так увесь погнувся Під ярмом — вагою пережитих літ, Що надій відрадних я навіки збувся (Граб., І, 1959, 593); Він з приємністю згадав кілька пережитих епізодів (Сміл., Зустрічі, 1936, 201); Те, що межи нами зайшло, не було непорозумінням, я се почувала, мені тільки хотілось, щоб воно скоріше стало пережитим і забутим фактом (Л. Укр., III, 1952, 621); // у знач. ім. пережи́те, того, с. Те, що минуло, пройшло. Кожна людина рано чи пізно відчуває потребу звернутися в думах до минулого, осмислити пережите, підвести підсумок своїм життєвим шуканням (Вітч., 8, 1965, 148).
3. у знач. прикм. Який ви́кликав певні переживання. Його сон хоч і підкріпив, та не вернув спокою; на лиці зосталися сліди важких дум, пережитого лиха (Мирний, III, 1954, 374); Доки батько біля похідної майстерні веде ділові переговори,.. Ліна, ще не зовсім отямившись після пережитого сорому, стоїть (Гончар, Тронка, 1963, 185); // у знач. ім. пережи́те, того, с. Те, що ви́кликало певні переживання. Саме тепер Любчик і не хотів би мати в своїй хаті гостя. Після пережитого сьогодні хотів лишитися на самоті (Хижняк, Невгамовна, 1961, 37).
4. діал. Віджилий. Здавався [Василь] потрохи пережитим, але в його істоті було щось независиме, щось сміле, безоглядне (Коб., І, 1956, 202); Надіялися [люди] довідатись.., як мають змінити свої давні звичаї, щоби стати до боротьби зі старим пережитим світом (Март., Тв., 1954, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 181.