ПЕРЕЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЗВА́ТИ, перезву́, перезве́ш і рідше перезову́, перезове́ш, док., перех., розм. Запрошувати кого-небудь до себе звідкілясь жити, гостювати, працювати і т. ін. Хоч старому Захарію як не було у Терешка жити.., одначе перезвала Мелася його до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 183.