ПЕРЕЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЙНЯ́ТИ, перейму́, пере́ймеш, док., перех.
1. Зупиняти те, що рухається, перехоплювати його по дорозі, звичайно беручи в руки. Не все переймай, що по воді пливе! (Укр.. присл.., 1955, 291); Через мить вода вирвала к нечистій матері у нього люльку із зубів і змила з голови бриля. — Переймай! — загорланив він, вигрібаючись із води (Тют., Вир, 1964, 227); // Брати щось із чиїх-небудь рук у свої; перекладати з однієї руки в другу. Милевський прямує до лікаря, переймає стільчик з правої руки в ліву і вітається з лікарем (Л. Укр., II, 1951, 50); Зворушена Ніна припала Ользі до грудей і сплакнула. Ольга перейняла з її рук букет і почала роздаровувати квіти пасажирам (Літ. газ., 16.XII 1960, 4); // Не даючи договорити, переривати, перебивати. [Анна:] У мріях все дозволено. А потім… [Долорес (переймає):]. ..Один щасливий лицар зліз на гору і доступив руки і серця панни (Л. Укр., III, 1952, 337); // зі сл. погляд, усмішка і т. ін. Зустрічати своїм поглядом чий-небудь погляд, усмішку і т. ін. Антін кілька разів помітив, що жінка перейма його погляд, а потому пильно роздивляється на тих, на кого він глянув (Коцюб., II, 1955, 298); Валерій переймає батьків погляд, і Павло Григорович одвертається (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 30); // перев. зі сл. лист, пошта. Привласнювати з метою довідатися про зміст написаного. Чи не дістала [Мір’єм] його листів? Невже Айше загубила або хто перейняв? (Коцюб., II, 1955, 156); // перен. Намагатися дізнатися про щось, виявляти активний інтерес до яких-небудь новин, повідомлень і т. ін. — Ач, яка молодець Христя! — каже Одарка. — Ми тут за неї кожну чутку ловимо-переймаємо, а щоб бачити — то й не сподівалися (Мирний, III, 1954, 108); Ольга переймала ці головокрутні новини: льодовий спокій і мовчазність, як завжди, ховали від сторонніх її почуття (Кач., II, 1958, 36).
◊ Перейма́ти естафе́ту див. естафе́та.
2. Затримувати, зупиняти кого-, що-небудь на дорозі, виходячи, вибігаючи назустріч або перетинаючи шлях; перепиняти. Спізнилась якось, вечерявши, та й біжу хутенько.. Коли він так і вродивсь перед очима моїми! Переймає мене і оббігти не пускає (Вовчок, І, 1955, 128); — Ішли до калинівського хреста люди молитись.. Переймає тих прочан стражник та й каже: "Зайдіть,.. люди добрі, до мене в церкву помолитись" (Вишня, І, 1956, 97); Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують (Гр., II, 1963, 253); Побачивши, як схвильовано походжає коридором Валентин Модестович, Каринський перейняв його, дружньо поплескав по плечу (Шовк., Інженери, 1956, 385); * Образно. А вітер не вщухав. Він все збільшувався, переймав наймита, завертав назад (Епік, Тв., 1958, 396); // Наздоганяючи, затримувати, ловити когось. [Циган:] Ловіть ворягу [злодія], переймайте! (Кроп., V, 1959, 276); — Тікають, тікають, лакузи! — репетував Півень.. — Переймай, хлопці, переймай! — викрикували січовики (Панч, Гомон. Україна, 1954, 240); Вони поспішалися. Їм треба було перейняти втікачів, поки вони не добралися до сусіднього сільця Суаку та не втекли морем (Коцюб., І, 1955, 399); // Завертати назад або заганяти додому (звичайно худобу). — Ах, боже… свині в городі… Біжи, переймай… (Коцюб., II, 1955, 218); Дівчат у колі значно поменшало: пройшла череда і треба було переймати корови (Смолич, Мир.., 1958, 189); — "Клопіт!" — думаєте ви, задивляючись, як Яким забігає вперед гнідкові, хитрить його перейняти (Мирний, IV, 1955, 320); Якусь заробітчанку, що метнулась була під арку до колодязя, прикажчик перейняв з півдороги конем (Гончар, Таврія, 1952, 123); // У танці ставати парою чужому партнерові, чужій партнерці. Починаються танці… Донна Анна йде в першій парі з дон Жуаном, потім її переймають інші паничі по черзі (Л. Укр., III, 1952, 354).
3. Запозичаючи або сприймаючи щось від кого-, чого-небудь, ставати у цьому подібним до нього, засвоювати щось, навчатися чогось. Всі дівчата збирались кругом неї, слухали пісень, переймали, а потім самі співали їх (Н.-Лев., IV, 1956, 17); Дмитро охоче працює з дідом, охоче переймає його науку і з задоволенням їсть усякі чудернацьки приправлені страви, які готує старий (Стельмах, II, 1962, 261); То у молодих послушниць питавшись, то сама прислухаючись, перейняла [Галочка] дещо і зуміла деяке слово легенько по складам зложити (Кв.-Осн., II, 1956, 312); Любов, вірність, відданість Україні й інтересам українського народу перейняли в Шевченка всі кращі наші радянські письменники і поети (Козл., Відродження.., 1950, 48).
Перейма́ти (перейня́ти) в спа́дщину (в спа́док) — успадковувати. Кожне нове покоління, вступаючи в життя, засвоює виробничий досвід усіх попередніх поколінь, переймаючи в спадщину наявні продуктивні сили і відповідні умови суспільного життя (Ком. Укр., 4, 1962, 33); Настроївши цимбали престарі, Що перейняв у дар і в спадок од Івана, Не тільки козачка чи там "Ой на горі", А й власне витинав… (Рильський, II, 1946, 187); Перейма́ти (перейня́ти) до́свід — запозичувати досвід (у передових працівників, підприємств і т. ін.). Досвід ковальського цеху переймають колективи інших цехів заводу (Рад. Укр., 31.III 1950, 1); [Настя:] Гості з центру та з райкому приїдуть з ударниками знайомитись. Досвід хочуть перейняти (Корн., II, 1955, 113).
4. перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, настрій і т. ін.). Так сумно переймало щось мою душу й мучило; так невимовно глибоко відчувала я свою самітність (Коб., II, 1956, 298); Жаку було весело, Жаку було радісно — захват переймав його (Смолич, Світанок.., 1953, 347); Коли враз збудилася [Маруся], мов штовхнув хто, — жах перейняв її від стіп до голови (Хотк., II, 1966, 218); Хвилювання перейняло його, як перед боєм, можливо, навіть більш високе (Довж., І, 1958, 375); // безос. Страхом переймає коваля (Кобр., Вибр., 1954, 177); // Виклика́ти у кого-небудь певне відчуття. Розсміявся великий пан саркастичним сміхом, що молоду дівчину перейняв морозом (Коб., III, 1956, 362); // Сповнювати собою що-небудь. Вірші Тичини сповнені великої людської ніжності, їх переймає чиста юнацька довіра до людини і світу (Поезія.., 1956, 23).
Перейма́є (перейняло́) по́дих див. по́дих.
5. перев. зі сл. на себе, в свої руки, на свої плечі. Брати на себе відповідальність за кого-, що-небудь або заміняти когось собою. Могутні дуби вікового гаю довго переймали на себе випущені в Марусю кулі (Мушк., Серце.., 1962, 114); Умер ні з того, ні з сього старший син у Кривди, що вже був усе хазяйство на свої плечі од батька перейняв (Григ., Вибр., 1959, 118); Настуся перейняла на себе всі турботи про братів добробут (Збан., Сеспель, 1961, 342).
◊ Перейма́ти (перейня́ти) вину́ на се́бе див. вина́.
6. рідко. Те саме, що перетина́ти. На те й уваги їм нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь… (Щог., Поезії, 1958, 355); Широкі простори чорноземлі переймали яри, переліски (Горд., II, 1959, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 187.