ПЕРЕ́КИС, у, ч., хім. Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення. При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (Заг. хімія, 1955, 306); — Яка грудна клітина! А плече яке, га? — захоплено казав хірург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом водню (Довж., І, 1958, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 195.