ПЕРЕКРИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПЕРЕКРИ́ТИСЯ, и́ється, док.
1. розм. Вкриватися чим-небудь цілком, по всій поверхні. Озираюсь — по дорозі іде до мене щось старе-старе, мов виходець із забутої могили. Лице йому мовби попелом чи могильною цвіллю перекрилось (Морд., І, 1958, 100); Де ж твої ратаї, де вони ділися? Чом бур’янами ти вся [нива] перекрилася?.. (Черн., Поезії, 1959, 85).
2. тільки недок. Пас. до перекрива́ти. Будинок перекривається двосхилим дахом (Дерев. зодч. Укр., 1949, 17); Гул ескадрилій цілком перекривався гулом наземної артилерії (Гончар, III, 1959, 415); "Зірка" [колгосп].. перша здала хліб державі. Приклад підхопили інші. А це ж головне. Коли там щось і не так, то все перекривається загальною користю (Жур., Вел. розмова, 1955, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 206.