ПЕРЕКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Кричати голосніше, ніж хто-небудь інший, ніж усі; заглушувати криком інші голоси, звуки. [Учитель:] Прошу співать по руці, разом і не наважатися перекрикувати одна одну (Кроп., II, 1958, 260); Сергій Павлович сів біля віконця. — Чи зручно вам? — перекрикуючи рев пропелерів, спитав я його (Тич., III, 1957, 422); — Зберіть раду! — Оце! щоб то для жінок раду скликати!..Зберіться самі, та яка всіх перекричить, тої і правда буде (Вовчок, І, 1955, 23); На болоті хором кумкали жаби, ніби намагалися одна одну перекричати (Кочура, Родина.., 1962, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 207.