ПЕРЕКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕКРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Кроїти заново, по-іншому що-небудь покроєне або вже пошите. * Образно. Рятували [хірурги] людей від неминучої смерті, вони перекроювали й перешивали людей, неначе старі жилетки (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 191); // перен., розм. Грунтовно переробляти; змінювати. Антиіскрівці розраховували весь статут перекроїти в дусі опортунізму і зірвати побудову єдиної, централізованої партії (Іст. УРСР, І 1953, 587).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 208.