ПЕРЕЛА́М, у, ч.
1. Дія за знач. перелама́ти2 і перелама́тися2. На проводах лінії спостерігається вібрація, яка може викликати перелам жил проводу (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 64); // Що-небудь зламане, переламане в певному місці. У нього [коня] був перелам передньої ноги і рана в паху від розколотої дошки (Сміл., Зустрічі, 1936, 39).
2. перен. Те саме, що перело́м 3. У третій дії ["Ревізора"], починаючи зі сцени Мар’ї Антонівни та Анни Андріївни, настає чіткіший перелам у сприйманні вистави (Минуле укр. театру, 1953, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 211.