ПЕРЕЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Який світиться то в одному, то в іншому місці, то одним, то другим кольором. За левадою на пагорбі вже матово димиться місячне сяйво і під ним оживають переливчастим блиском плями найбільш влежаних снігів (Стельмах, Хліб.., 1959, 132); Яринка дивилась на окуня, на сіро-зелені переливчасті узори на ньому (Донч., IV, 1957, 155).
2. Який звучить з переливами (див. перели́в 3). В тишу задонської місячної ночі просоталося переливчасте гудіння.., проходив [літак] над Лебединим серед ночі (Хор., Незакінч. політ, 1960, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 214.