ПЕРЕЛО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переломи́ти 1, 2 і переломи́тися 1, 2. Під завеликими бровами [Шмалія] глибоко засіли невеличкі очиці, кольору щойно переломлених напильників (Стельмах, І, 1962, 113); То було моє власне сумління,.. переломлене сто раз в призмі сліз мого серця (Л. Укр., III, 1952, 690); * У порівн. Мов переломлений упав [Сава] до землі (Коб., II, 1956, 212).
2. у знач. прикм. Зіпсований внаслідок переламування; зламаний (у 2 знач.). І тут щось хруснуло. Він одсунув ногу і побачив люльку з переломленим чубуком (Тют., Вир, 1964, 436); * Образно. Висока переломлена тінь від її постаті заколивалася на стіні (Мик., II, 1957, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 218.