ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. перело́млять; док., перех.
1. Ламаючи, ділити, роз’єднувати на частини; розламувати. Хрусь! Пан писар.. переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160); — Ну, не плач. Скоріше цього Созоненка, як тріску, на коліні переломлю, чим тебе упущу (Стельмах, II, 1962, 375); Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Мирний, IV, 1955, 189); // безос. Цього він, правда, одразу не відчув, виявив травму, тільки коли потягся до парашута. Не слухається рука! Переломило! (Гончар, Тронка, 1963, 22).
Перело́млювати (переломи́ти) на́двоє (попола́м і т. ін.) — розділяти на дві, звичайно рівні частини. Одним рухом переломлює [Шмалій] надвоє Романову дранку, оглядається і навідліг кидає її на припічок (Стельмах, І, 1962, 120); Вона взяла перстень, переломила його пополам, потім сховала одну половину собі, а другу віддала Іванкові (Укр.. казки, 1951, 113).
◊ Кістки́ переломи́ти кому — побити кого-небудь. Всі з його сміються, діти дражнять, а він їм свариться кістки переломити (Мирний, IV, 1955, 189).
2. перен. Змінювати кого-, що-небудь, змушуючи стати іншим, або діяти, поводитися і т. ін. інакше; переборювати. Дружними руками робітників заводів і ріллі наша країна переломить усі труднощі (Ірчан, II, 1958, 429).
Перело́млювати (переломи́ти) нату́ру (но́ров і т. ін.) — примушувати кого-небудь стати іншим, змінювати характер, звички. — Раджу вам набратись терпіння, взяти себе в руки, спробувати переломити його натуру (Збан., Курил. о-ви, 1963, 92); Перело́млювати (переломи́ти) себе́: а) ставати іншим, змінювати свій характер або звички. — Я певен, що ти .. переломиш себе. Треба, щоб ти навчився володіти собою! (Багмут, Щасл. день.., 1951, 14); б) придушувати в собі якісь почуття, боротися з яким-небудь станом і т. ін. Я кивнув їй, запрошуючи вийти на палубу. Вона довго переломлювала себе й нарешті вийшла, червона, як кумач (Ю. Янов., II, 1958, 69).
3. фіз. Відхиляти, змінювати напрямок світлових, звукових хвиль або радіохвиль, променів під час переходу з одного середовища до іншого. У рефракторі зображення створюється лінзовим об’єктивом, який, переломлюючи паралельний пучок променів, що падають на нього від зірки, збирає їх в головному фокусі (Наука.., 1, 1964, 44).
◊ Перело́млювати (переломи́ти) в при́змі див. при́зма.
4. перен. Змінювати сприймання змісту, розуміння чого-небудь. Я припускаю лише таке розуміння постави певного сценарію, коли режисер творчо переломив у собі первісні ідеї й прагнення (Ю. Янов., V, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 219.