ПЕРЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., заст. Той, хто перелюбствує. — Я, отче Віталію, сумніваюся відносно бога, але попам тепер я зовсім не довіряю. Та ще таким розпусним перелюбцям, як ви (Шиян, Гроза.., 1956, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 220.