ПЕРЕМЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перемоло́ти; // у знач. прикм. Подумав [Мирон], що не вистачить у нього хліба й до посту. Треба, щоб жінка підмішувала в муку перемелене кукурудзиння (Стельмах, II, 1962, 42); // переме́лено, безос. присудк. сл. — Скільки вже їх [бійців] перебито, скільки перемелено, а вони все йдуть і йдуть. Падає сотня, а родить тисячу (Гончар, II, 1959, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 223.