ПЕРЕМЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПЕРЕМОЛО́ТИСЯ, ме́леться, док.
1. Молотися (про все зерно або багато зерна). Я як неживий, бебехнувся об поміст… Мабуть, довгенько й лежав, бо як опам’ятувавсь, то вже й каганець погас, і жито перемололось, що засипав (Стор., І, 1957, 219); Зерно коли присохне, перемелеться — мука як сонце (Горд., II, 1959, 345); // розм. Роздрібнюватися, перетворюючись на однорідну масу. Спокою йому не давало бурчання в животі, де швидко перемоловся необтяжливий обід (Добр., Ол. солдатики, 1961, 60); // перен., розм. Влаштовуватися, узгоджуватися, заспокоюватися і т. ін. [Кость:] Коханням жартувала?! Ну, людина!.. Бог тобі судія!.. Хоч вішайся від сорому. [Марина:] А Пріська не повішалась [повісилась], коли її ти зацурав. Перемелеться, дурниця все! (К.-Карий, І, 1960, 430).
◊ Переме́леться, мука́ бу́де див. мука́.
2. тільки недок. Пас. до переме́лювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 224.