ПЕРЕМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМЕ́РЗНУТИ, ну, неш, док.
1. Дуже мерзнути, страждати від холоду. [Анна:] Так, біднята [коні], перемерзли, мов риби тряслися (Фр., IX, 1952, 99); Оверко — той, звісно, дівочий мазун, зрідка коли приложиться до чарки. Хіба що перемерзне, або дощ перемочить (Горд., II, 1959, 164).
2. Терпіти холод, страждати від холоду. Щодня настилаємо солому, а це створює товстий шар підстилки, й гуси не перемерзають (Соц. твар., 2, 1956, 37).
3. Промерзати наскрізь; перетворюватися у лід. Був біля шахти миршавий, гниловодий струмок.. Взимку перемерзав, улітку немилосердно смердів (Дмит., Обпалені.., 1962, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 224.