ПЕРЕМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Мити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Циганки, певне, доміркувалися, чого вона пішла за ними, бо в першому ж селі вони одвели її до заможного булгарина [болгарина], який найняв Соломію перемивати вовну (Коцюб., І, 1955, 373); По обіді вона перемивала масло, перебирала крашанки, солила сир (Л. Янов., І, 1959, 216); Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися (Тют., Вир, 1964, 237).
Перемива́ти (переми́ти) до кісто́к (сугло́бів і т. ін.) — те саме, що Кістки́ перемива́ти (переми́ти) (див. кі́стка). Зійдеться три-чотири десятки купільчан, покурять, поплещуть язиками, перемиють винних і невинних до всіх суглобиків (Рудь, Гомін.., 1959, 43).
2. Мити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Як навісна, вона кидається то до чайника, чи не поспів ще чай, то стакани перемиває, бо на денці щось чорніє таке (Мирний, III, 1954, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 225.