ПЕРЕМРІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.
1. неперех. Кінчити мріяти. Що там далі буде — я придумаю, Перемрію, вам перекажу (Мал., Звенигора, 1959, 62); * Образно. Перед нами сам Дніпро.. Усе він думає, ніяк не перемріє (Тич., І, 1957, 106).
2. перех. і без додатка. Мріяти про все або про багато чого-небудь. — Ех, скільки ми тоді перемріяли. І ось воно все пішло прахом (Кол., На фронті.., 1959, 190); [Орина:] То мрії, сестро. Скільки я вже їх перемріяла (Собко, П’єси, 1958, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 233.