ПЕРЕМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Дуже змучитися. Утомишся було, перемучишся, прийдеш у казарми, а там дадуть тобі кулішу, як води (Н.-Лев., І, 1956, 74); Не сплю.., нічого не можу їсти, астма так мучить, що розказати трудно.. Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора (Коцюб., III, 1956, 439); Оверко перемучився від безпорадності, що не міг нічого вдіяти, пособить ковалеві (Горд., II, 1959, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 233.