ПЕРЕПЛЕ́ТЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. перепліта́ти і перепліта́тися. Дві третини XX століття, що минули, ще більше посилили переплетення капіталів імперіалістичних країн, а, отже, і суперництво між ними (Ком. Укр., 1, 1968, 48); Як небагато хто з його сучасників, він [Є. Плужник] умів розкрити (хай і в досить обмеженій сфері) живе й суперечливе переплетення різноманітних, полярних почуттів і станів свідомості (Не ілюстрація.., 1967, 319).
2. Те, що переплетене, сплетене між собою. Все в цьому — на перший погляд хаотичному — переплетенні труб було йому знане, зрозуміле (Жур., Вечір.., 1958, 137); Ти вмієш виділять істотне у переплетенні подій (Тич., II, 1947, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 252.