Слово "переплітати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех.

1. З’єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. Ось, наприклад, річки почали пересихати. Деякі керівники позбулися великого клопоту: не треба переплітати лозою берегів, не треба їх камінням бутити (Руд., Остання шабля, 1959, 181); Спритний Омелян хитромудро переплів ремінням крупорушку, драч, вальці, січкарню (Стельмах, І, 1962, 111); // Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін. Ігнатьєв сів до столу, мить подумав, переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (Собко, Справа.., 1959, 96); — Таміла сипнула перед собою карти і переплела пальці маленьких пещених рук (Хор., Місто.., 1962, 110); // Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати. Остап брів межею, переплітав буркун ноги, об коліна бився горошок, полин (Горд., II, 1959, 323); Переплітаючи її косами свої великі, дужі пальці, повів [батько] запальну мову (Юхвід, Оля, 1959, 71); * Образно. Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав З запашних фіалок, з золотих купав, Щоб її жмутами сонця переплів (Олесь, Вибр., 1958, 386); // перен. Змішувати непослідовно, чергувати що-небудь з чимсь іншим. Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Хотк., II, 1966, 48); Молодь переплітала їх [побожні пісні] світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Вільде, Сестри.., 1958, 45).

2. Перевивати волосся, коси і т. ін. чим-небудь. Чеше [волосся] ж вона, чеше, гей, Перечісує, та гей, гей, гей, гей! Голубою лентою Переплітає (Нар. лірика, 1956, 230); * Образно. Коли б не сивина, що переплела чорне волосся, Марії не можна було б дати її сорока чотирьох років (Руд., Остання шабля, 1959, 40).

3. Заплітати ще раз, повторно або заново, по-іншому. Постояла [Горпина] хвилинку, далі розпускає й переплітає проти світу свою довгу розкішну косу (Вас., ІІІ, 1960, 166).

4. Зшиваючи сторінки книжок, зошитів і т. ін., вставляти їх у тверду оправу і закріплювати в ній; оправляти. Чомусь так зворушила зараз його пристрасть переплітати книжки (Донч., V, 1957, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 254.