ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перепо́внити. Їхати трамваєм хлопці не схотіли, бо манили до себе зелені вулиці, переповнені людьми (Коп., Десятикласники, 1938, 266); Каламутні потоки помчали з гір до річки, переповненої весняною водою (Шиян, Баланда, 1957, 61); Його голова .. була переповнена думками про вибори (Март., Тв., 1954, 367); [Андрій:] Боже милий! Один ти бачиш моє серце, переповнене кривавих сліз! (Кроп., І, 1958, 460); Як в чарці, налитій до краю, Вже місця й для краплі нема — Душа, переповнена щастям, Частенько буває німа (Дн. Чайка, Тв., 1960, 297); * У порівн. Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно (Коцюб., II, 1955, 335).
2. у знач. прикм. Занадто повний. Пройшов ще один переповнений автобус (Ткач, Плем’я.., 1961, 286); // перепо́внено, безос. присудк. сл. * Образно. На Захід ідуть легіони. І що нам кохання і смерть? Повітрям тугим і червоним серця переповнено вщерть (Сос., І, 1957, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 256.