ПЕРЕПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех.
1. Пороти все або багато чого-небудь.
2. розм. Розділяти, розпорювати, розрізати на частини. Другим ударом дозорець перепоров [Карпові] шию, а третій удар завис, рука закам’яніла (Ле, Наливайко, 1957, 298); * Образно. Я.. стежив, як у білястій блакиті перепорювали глибоке небо іскристі зорі. Це було в серпні, на межі прощання з літом (Епік, Тв., 1958, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 258.