ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙ, а, е, діал. Несамовитий (про крик, голос і т. ін.). Ще мала я той страшний переражаючий окрик надто виразно в ухах (Коб., ІІ, 1956, 301); // Жахливий. Винявши [вийнявши] з-за пояса виострений [вигострений] ніж, з цілої сили пхнув [Довбущук] Петрієві в грудь.. А Петрій під час тої переражаючої сцени був спокійний (Фр , VIII, 1952, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 263.