ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, а, е. Те саме, що перери́вчастий. — Вибіжу наверх.., — шепотів сам собі переривистим голосом і ще наддавав, ще ширше скакав (Хотк., II, 1966, 105); Звук був хрипкий, переривистий (Шовк., Інженери, 1956, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 266.