ПЕРЕРИ́ВНИК, а, ч. Пристрій для періодичного переривання струму в електричному колі або потоку рідини чи газу в трубопроводі. Передній кінець валика насоса з’єднано муфтою з валом переривника (Зерн. комбайни, 1957, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 266.