ПЕРЕ́РУБ, а, ч., зах. Засік. Ночували ми, як звичайно, в стодолі: мужчини в однім перерубі на соломі (Фр., IV, 1950, 260).
ПЕРЕРУ́Б, у, ч. Надмірне, понад норму вирубування лісу. В карпатських лісах допускаються значні переруби, що може негативно позначитись на лісовій промисловості (Рад. Укр., 14. IX 1958, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 270.