ПЕРЕСВІ́ДЧЕННЯ, я, с., заст. Переконання. Загинув, батькові услід, Його коханий, певний рід, — За пересвідчення лягли Сини так славно, як жили (Граб., І, 1959, 400); Мати тверде пересвідчення.
◊ Набра́ти (набра́тись) пересві́дчення — переконатися, упевнитися в чому-небудь. Страх хотілося їй з ким побалакати про Михася, набратись пересвідчення, що її намір добрий (Мак., Вибр., 1954, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 273.