ПЕРЕСЕЛЕ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до переселе́нець. Більшість прибулих переселенських родин мала оселитися в самій Гряді (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 26); // Признач. для переселенців. — На найближчому пункті виклопочу тобі переселенський квиток, — сказав Стовбун (Сміл., Зустрічі, 1936, 143); Переселенський фонд.
2. Стос. до переселення. У нас ходили поголоски, нібито уряд дуже хороше мав організувати переселенський рух (Л. Укр., V, 1956, 69); В 1911 р. на Україну повернулося близько 70% переселенців. Переселенська політика царизму зазнала краху (Іст. УРСР, І, 1953, 636).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 273.