ПЕРЕСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСЛА́ТИ, перешлю́, перешле́ш, док., перех.
1. Передавати, посилати кому-небудь, перев. через когось, із кимсь. Десь у садочку шиє сорочку, Шовком да біллю да вишиває.., Своєму милому пересилає (Укр.. лір. пісні, 1958, 75); Ти переслав мені в неволю Поета нашого, — на волю Мені ти двері одчинив! Спасибі, друже! (Шевч., II, 1963, 251); [Дівчина:] Не забувай же мене, орле мій, в поході… хоть пташкою перешли мені вісточку… (Вас., III, 1960, 22); // заст. Відправляти, висилати кого-небудь на інше місце.
2. Відсилати прислане для передачі, доставки іншій особі, в інше місце. Пересилаю тобі листа п. Кривинюка, отримала його позавчора, але вчора не могла послати (Л. Укр., V, 1956, 377); Пиши й далі на таку адресу, а Сембратович перешле (Коцюб., III, 1956, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 274.