ПЕРЕСКІ́К, ко́ку, ч.
1. Дія за знач. переска́кувати, переско́чити 1, 2. В момент перескоку права нога злегка відводиться вправо, описуючи в повітрі невелику дугу (Збірник укр. нар. танців, 1957, 29).
2. у знач. присл., переско́ком, розм. Те саме, що ви́стрибом. Побіг хлопець перескоком (Сл. Гр.); // перен. Те саме, що пере́скаком. — Ні, — каже, — я знаю, що ти мене вірно любиш.. Та й знову перескоком: — А нащо такої смутної співав? (Вовчок, І, 1955, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 279.