ПЕРЕСО́ХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до пересо́хнути. Княгиня Ольга.. стискувала пересохлі від вітру й морської води уста й одверталась (Скл., Святослав, 1959, 127); Остаточно пересохлі соляні озера заносив пил, пісок, мул (Наука.., 9, 1962, 35).
2. у знач. прикм. Який став безводним, втративши всю воду, вологу. Вона.. копирсала ручкою в пересохлій чорнильниці (Гур., Наша молодість, 1949, 325); Скарбниця була порожня, як пересохлий колодязь в пустині (Тулуб, Людолови, II, 1957, 505); // Який став маловодним (про джерела, русла рік, водоймища і т. ін.). Немовчно тікали маленькі хвилі пересохлого потоку (Хотк., II, 1966, 120); // Який став занадто сухим, втративши всю воду, вологу. Під ногами пересохла земля оберталась на порох (Панч, В дорозі, 1959, 46).
3. у знач. прикм. Який став сухим, шорстким, втративши природну зволоженість, соки і т. ін. Ми.. їхали мовчки, від часу до часу промочуючи пересохле горло кількома краплями.. вина (Фр., III, 1950, 215); Раз і я, Ішовши довго стежкою по лісі,.. Устами пересохлими припав До тої срібносльозої кринички (Рильський, ІІІ, 1961, 169); * Образно. Чути було, як хворий пересохлим голосом кидав окремі фрази своїм сусідам (Ле, Міжгір’я, 1953, 239).
4. у знач. прикм. Худий, виснажений від голоду, хвороби або старості. Пересохла рука.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 283.