ПЕРЕ́СТА́РОК, рка, ч. і ж., розм. Старіша, ніж треба для чого-небудь, людина. [Тиміш:] Що ж ти хочеш, щоб тебе перестарком продражнили?.. Скоро вже й вісімнадцять скінчиться… (Кроп., IV, 1959, 240); В селі лишилися перестарки.. або зовсім ще молоді поселянські юнаки (Ле, Хмельницький, І, 1957, 300); Сестри добре знають, що вони давно вже перестарки, нікому не потрібні старі дівулі… (Вирган, В розп. літа, 1959, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 285.