ПЕРЕСТО́ЮВАТИ, юю, юєш. недок., ПЕРЕСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.
1. неперех. Стояти де-небудь якийсь час. З-за кущів.. виходять Фортунат і Парвус, а за ними ще кілька інших, що непомітно.. перестоювали в садку (Л. Укр., II, 1951, 407); Ніколи не забуде Горпина того зимового лісу, ..лапатих ялин, під якими перестоювала, відпочиваючи (Ю. Янов., Мир, 1956, 149); — Перестою на холоді з дітьми, а не піду. Не вийшов сьогодні [пан], так завтра вийде (Стельмах, І, 1962, 396); // Залишатися, перебувати де-небудь якийсь час. Перестояли ми три дні в Кумицях. Грицько піджидав знов знакомих людей (Вовчок, І, 1955, 38).
2. перех. і без додатка. Стояти, перебувати де-небудь якийсь час, дожидаючи, поки що-небудь мине, закінчиться; перечікувати. Заміж іти — не дощову годину перестоять (Номис, 1864, № 8851); Шофер на першій стоянці відпочинку висловив думку, що на другу половину дня може розходитися негода, сніговий буран, під час якого краще перестояти десь у хуторі ближче до річки (Ле, Право.., 1957, 248).
3. перех. Зберігатися в якому-небудь стані якийсь час; існувати якийсь час не руйнуючись. Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку, так ще б перестояла зиму (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).
4. перех., розм. Стояти, існувати довше від кого-, чого-небудь. Скрипливе дерево здорове перестоїть (Укр.. присл.., 1955, 146).
5. неперех. Якісно змінюватися, псуватися, довго стоячи, перебуваючи в тому самому положенні, стані, перезріваючи. Ячмінь, який має недосить міцний колосовий стрижень, коли він перестоює і його пізно збирають, обсипається і обламується (Зерн. комбайни, 1957, 5); — Налийте, серце Улясю, стаканчик хоч із вимочків, коли вже чай перестояв та прохолов (Н.-Лев., IV, 1956, 321); Коли суп перестоїть на плиті, то він втрачає не тільки смакові якості, але й вітаміни (Укр. страви, 1957, 29).
6. неперех. Робити вимушену перерву у виробництві; простоювати. — Продукція дорога. Механізми багато перестоюють (Коцюба, Нові береги, 1959, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 286.