ПЕРЕСТУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Стукати часто, раз за разом (про два або кілька предметів). Колеса, набираючи швидкість, перестукуючись на стиках рейок, прогуркотіли мимо (Донч., Ю. Васюта, 1950, 163); Буйні волоські горіхи велично панували над садами, ще зелені, мов рута, перестукуючись на вітрі тугими плодами (Кучер, Трудна любов, 1960, 78).
2. Перемовлятися з ким-небудь за допомогою умовної системи стуків. — Вона вже й телеграфську азбуку вчить. — Навіщо це тобі, Славонько? — питаю. — Аякже, — все може бути, щоб знала перестукуватись (Головко, II, 1957, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 290.