ПЕРЕ́СТУП, у, ч.
1. заст. Злочин, порушення закону. Мати докази переступу.
2. діал. Уступ. Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в’ючись гадюками по ровах (Мирний, І, 1954, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 290.