ПЕРЕТИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПЕРЕТЯ́ТИСЯ і ПЕРЕТНУ́ТИСЯ, тне́ться, док.
1. Пролягати впоперек чого-небудь, перехрещуватися з чимсь. Біжить стежка понад ставом.. Перейти рівчак, і тут дві стежки перетнуться — одна в село, друга на хутір (Стельмах, II, 1962, 334); * Образно. Якусь мить вони дивилися одне на одного — презирливий погляд Катерини перетнувся зі мстивим, зловтішним поглядом Кулика (Жур., Дорога.., 1948, 83); // Покриватися перехресними смугами чого-небудь. Широкі шрами, уже підживші, перетиналися недавніми, що мов серпом були порізані, червоніли і ятрилися (Мирний, І, 1954, 348); На горизонті жовті, вицвілі стерні перетиналися синюватими струменями гарячого, тремтливого марева (Руд., Вітер.., 1958, 298).
2. перен. Зненацька закінчуватися, перериватися; уриватися. [Прісцілла:] Ні, тату, настав уже й мій час. Отак невидно перетинається життя людське.. — Я здавна вже мов гість на сьому світі (Л. Укр., II, 1951, 458); Ще кілька слів було промовлено, і розмова перетялась… (Н.-Лев., І, 1956, 168); *У порівн. Марта завела тоненьким голоском, але в неї голос неначе спорснув і перетявсь (Н.-Лев., III, 1956, 114).
3. тільки недок. Пас. до перетина́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 297.