ПЕРЕТРЕМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, док.
1. Потремтіти деякий час. Спершу трохи перетремтів [Масло], коли секретар міськкому Малинін повів гостру розмову, але потім відчув, що.. його ні в чому не підозрюють (Хижняк, Невгамовна, 1961, 233); — Нічого в житті не боявся, — признався в цей день Уралов товаришам, — а тут ох перетремтів (Гончар, Тронка, 1963, 300).
2. Перестати тремтіти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 301.