ПЕРЕТРУХА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕТРУ́ХНУТИ, не, док. Повільно гнити під дією мікроорганізмів, від довгого лежання; зотлівати (у 1 знач.). * Образно. Та й чого їй за себе боліти, коли все, що було доброго та живого в душі, так перетрухло та перемліло, такою корою покрилося, що нічому вже проломити її (Мирний, IV, 1955, 293); Склав я іспити два тижні тому і два тижні чекав рішення комісії. Страхи, надії, болі... — все перетрухло в душі (Мушк., Серце.., 1962, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 302.