ПЕРЕТРУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до перетру́хнути; // у знач. прикм. З соснового лісу напливали прянкі аромати глиці, перетрухлого дерева, смоли (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 167); Холодний північний вітер зривав з хат стріхи,.. засівав не зерном, а перетрухлою соломою незасіяне поле (Збан., Сеспель, 1961, 299); * Образно. Гаряче серце в нас, яке воно гаряче! Бо нагрівається від жару почуття, що викорінює цвіле, гниле, звіряче і перетрухлеє нелюдяне життя (Тич., Зростай.., 1960, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 302.